Стишки...

Я нічого в тебе не просила,
Я нічого в тебе не взяла,
Ненароком словом зачепила,
Ненароком слово віддала...
Неначе вічністю налита,
Породила зірка сто заграв,
Ти нічого в мене не просив,
Та якось мимоволі все забрав...

неплохо, но слишком много рифм на глаголы)

Ну... Как получилось, так получилось

наоборот прикольно када много рифм - стиль вырисовывается)

це для репу круто

Що за пісня не підскажеш?

фак, я говорю, что не слишком много рифм (их много никогда не бывает), а слишком много рифм на ГЛАГОЛЫ)

рифмы на глаголы все презирают)

ну, это строчки не из песни, а песня на відміну від - збираю речі)

дякую.

Да? наверн потому ш это самые легкиерифмы, с ними париться не нужно)
но всеравно я поняла и в первый раз что ты о рифмах на глаголы, и - мое мнение - эт прикольно))

Это сообщение отредактировал Dіkуwkа - 1.07.2009 - 13:01

Dіkуwkа, спасибо!

Раніше писала вірші лиш на абаб. Тепер перший раз спробувала на аабб.
от шо вийшло:

В її думках тепер пробіли, сама пустота.
Це в її планах, цього лиш хотіла вона.
Хотіла десь сховатись від машин і від людей
Хоча б за гратами, замками, сотнями дверей.
Вона сховалась. Що тепер? Життям це не назвеш,
Бо лиш коли щасливий, то по-справжньому живеш,
Коли в очах горить надія, а не голод помсти,
Коли ти знаєш своє місце в світі, знаєш, хто ти.
Її рожеві окуляри десь валяються давно,
Для неї світ весь схожий на чорно-біле кіно,
В якому грають тільки покидьки й нема героїв,
В якому тільки зрада, підлість й океани крові.
І, як не дивно, їй подобається в ньому грати,
Хоча акторка з неї не найкраща, варт сказати,
Та свою скромну роль виконує на вищий бал,
Тепер їй аплодує повний лицемірів зал.
І хоч вже дивиться на світ відкритими очима,
І хоч залишилась наївність десь там за плечима,
Вона ще вірить в те, що фільм її життя – не драма,
Що хеппі-енд попереду,хоч і десь аж за горами.

ну як?

Это сообщение отредактировал ~Miracle~ - 5.07.2009 - 12:25

Я в горах над морем, на високім Таврі.
Хвилі пруть на кручу, як іхтіозаври.
А в затоці — мирно: тиша там, не бунт;
І розкинувсь город, давній Трапезунт.
Я не зміг остаться зараз там, у місті.
В мене славне свято: з України — вісті.
«Україна — вільна!» вчув я новину.
І подавсь у гори! Вільно тут зітхну.
І тобі, Вкраїно, вільная дорога
Зараз заблищала до життя нового.
Ти одкритим морем сміло попливеш!
Ти новітнім щастям гордо заживеш!

А. Кримський

ЛОвить обрывки запахов и звуков
хранить осколки прошлого, пытаясь все забыть...
жить так как надо - это слишком скучно,
забив на правила хочу против теченья плыть...

Тебя оставить не хватает духу
с тобой так сложно, но и без тебя не жить...
ты мой наркотик, ты несёшь разруху!
но как приятно лишь тебя любить.

Я каждый день решаюсь все закончить
и каждый вечер снова хочу тебя обнять
а ты все понимаешь , между прочим,
и знаешь, что я вряд ли решусь что-то менять...

Порой ты меня бесишь, аж до крика,
но именно за это же я тебя так люблю
но только знай, я не бегу от риска
и я когда-нибуть рискнув тебя убью...

Это сообщение отредактировал весна_girl - 24.07.2009 - 15:03

мои недавние 5ничные футуристические зарисовки



Грустят ярлыки на рабочем столе,
Грустит карандаш и ссыхается маркер…
Выключатель с картиной на белой стене
тоже грустят, уткнувшись в черный Паркер,
который лежит на грустном столе
унылого древесного цвета.

А все потому так грустно грустят,
Что Сережа сегодня послал их всех в зад!

old shit)
щодня він прокидався із болем у душі,
давно вже вимкнув телефон, щоби друзі не знайшли,
ці дні ішли повільно і стирали залишки надії,
і алкоголь з ред булом вже чомусь не діє,
в минулому лишилися всі радісні події,
й яскраво світить сонце, та навряд чи обігріє,
тепер він дивувався, як безтурботно грають діти,
і лише вчора зрозумів, що нічого не змінити,
перед очима плити із граніту, тихі крики,
а серце охопила безнадія і той страх безликий,
він пам'ятав, як того дня з'явилася тривога,
вона на місці пасажира, мерехтять вогні дороги,
удар..і дуже швидко заніміли його ноги,
тепер волів би помінятись з нею, та немає змоги,
і він хотів би щось змінити, повернути час,
але життя ніколи не дає другий шанс..